Влітку 2014 року Олег потрапив до 25 Окремого Мотопіхотного батальйону "Київська Русь". Цей підрозділ спочатку формувався як підрозділ тероборони, кістяком його стали декілька сотен майданівців. Олега відібрали до розвідвзводу - за досвід та навички. Відбір до взводу вів особисто командир, тільки через співбесіду. Олег сподобався йому своєю відповідальністю, розумом, творчим підходом. Математичні здібності також знадобилися - для розрахунків артилерийських координат.

Під час підготовки та злагодження хлопці отримували позивні. Олег отримав позивний "Шаман", за те, що міг що завгодно полагодити - "підшаманити", а командир шуткував, що Шаман має два бубни - один на плечах (голову), а інший - то його планшет, що ним він користувався для отримання інформації.
"Ну ось, прийде Шаман, вдарить у бубен" - говорив командир. Він намагався тримати Шамана ближче до себе, розраховуючи з часом виховати з нього гідну заміну собі.

Окрім того, Олег знайшов у своєму командирі дуже близького старшого друга, що міг допомогти порадою з якихось суто життевих питань, щось порадити з життевого досвіду. То стосунки між ними більш схожі були на стосунки між батьком та сином. Командир згадує, як повів Олега у перший бій. Вони щойно прибули, а ситуація була напружена, треба було йти у бій. "Ти впевнений, що готов до бою?" - запитав командир. Шаман відповів, що абсолютно впевнений, що не спасує.

Комбат пізніше згадував, що таких надійних, як Шаман, взагалі по життю небагато. "Хлопці, треба бути там-то" - "Комбат, ми вже там!" Бої, бойові чергування, спецоперації - вивезення поранених та евакуація мирних жителів, рейди, глибока розвідка, а також більш тонка робота - допити та збір розвідданних - Шаман був скрізь.

Загинув під час мінометного обстрілу блок-посту ЗСУ у Дебальцевому.

Нагороджений Відзнакою "За зразкову Службу" та Орденом За Мужність 3ст

На його ім'я названа вулиця в рідному селі... з 2015 року є там вулиця імені Олега Литвина!