<< назад
<< back

 

Ніфонтова Яна Вадимівна, розплідник ньюфаундлендів та РЧТ - "Bolshoj Malysh".
Село Сукачі, Іванківський район, Київська область.

 

З першого дня війни в окупації, 25.02 розбомбили будинок.

Розплідник перебував в окупації 43 дні - без зв'язку, світла, тепла, практично просто неба. Але найстрашніше без ЇЖИ для 8 гігантів та 7 двотижневих цуценят. Корм залишила для цуценят. Дорослих собак перевела спочатку на картоплю, коли закінчилася картопля, збирала по селу картопляні очищення. Собаки їли, їх рвало, але їли знову.

Коли корм, який залишила для цуценят почав підходити до кінця, і дати їм замість їжі нічого, тобто... ЗОВСІМ НІЧОГО, мною було прийнято рішення і я звернулася до місцевого колію (людина, яка коле свиней), щоб він швидко позбавив цуценят життя, тому що дивитися як вони помирають з голоду я не могла.

Година Х наближалася, корми залишалося днів на 5 і тут трапилося ЧУДО. До мене прийшла жінка Людмила (прізвище не знаю), вона мешканка нашого села та працює бухгалтером в Іванківській лікарні. Вона забрала двох цуценят, і так як вона всю війну не покидала свого робочого місця в лікарні, вона розповіла у лікарні про мою ситуацію та цуценят розібрали добрі люди.

Ви взагалі уявляєте, що це таке - під час війни, в глибокій окупації, коли в магазинах вже давно зовсім нічого немає, роздати цуценят гігантської породи? Під час окупації я 6 разів ходила пішки до Іванка в надії забрати останній корм із зоомагазину, повз блокпости рашистів. Проїхати було неможливо – машини і навіть на початку велосипедистів розстрілювали.

Ми всі вижили, собаки дуже сильно схудли, особливо у двох була критична втрата ваги у матері-годувальниці, і в ще однієї яка на самому початку загубилася, злякалася обстрілів, я її знайшла через 5 діб. Як тільки стало можливо, 7.04 нас вивезли ньюфісти України в безпечне місце.